2-а СамуїловаРозділ 18 |
|
1 |
|
2 І послав Давид народ, — третину під рукою Йоа́ва, і третину під рукою Авіша́я, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Ітта́я. І сказав цар до народу: „Конче піду́ також і я з вами!“ |
|
3 Та народ сказав: „Ти не пі́деш! Бо якщо ми справді втече́мо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти — як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як бу́деш допомага́ти нам із міста“. |
|
4 І сказав до них цар: „Що́ буде добре в оча́х ваших, зроблю́“. І став цар при брамі, а ввесь наро́д повихо́див за сотнями та за тисячами. |
|
5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: „Обере́жно будьте мені з моїм юнако́м Авесаломом!“ А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідника́м про Авесало́ма. |
|
6 І вийшов народ на поле навпере́йми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі. |
|
7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими раба́ми. І була там того дня велика пора́зка, — полягло двадцять тисяч! |
|
8 І поши́рився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч. |
|
9 І спітка́вся Авесало́м із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гуща́вину великого дуба, а його воло́сся заплу́талося в ду́бі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг. |
|
10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: „Ось я бачив Авесалома, що ви́сить на дубі“. |
|
11 І сказав Йоав до чоловіка, що доно́сив йому: „Ось ти бачив, а чому́ ти не вра́зив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одно́го пояса“. |
|
12 І сказав той чоловік до Йоава: „А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, — не простягну́ своєї руки на царсько́го сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака́ Авесалома! |
|
13 Або коли б я допусти́вся в душі своїй неправди, — а всяка річ не зата́їться перед царем! — то й ти став би проти мене“. |
|
14 І сказав Йоав: „Не буду отак зволіка́ти з тобою!“ І він узяв три стрілі́ в ру́ку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий ви́сів на сере́дині дуба. |
|
15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вда́рили Авесало́ма, та й убили його. |
|
16 І засурми́в Йоав у сурму́, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав наро́д. |
|
17 I взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і наки́дали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтіка́в кожен до намету свого. |
|
18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царські́й долині, бо він казав: „Нема в мене сина, щоб згадувати про йме́ння моє“. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я́. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня. |
|
19 |
|
20 І сказав йому Йоав: „Не ти вісник цього дня, а сповісти́ш іншого дня. А цього дня не сповісти́ш тому́, що це ж царськи́й син помер“. |
|
21 І сказав Йоав до кушита: „Іди, донеси цареві, що́ ти бачив“. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг. |
|
22 А Ахіма́ац, син Садока, знову сказав до Йоава: „А нехай бу́де, що буде! Побіжу́ й я за кушитом!“ Йоав же відказав: „Пощо ти побіжи́ш, мій сину, коли нема доброї вістки?“ |
|
23 „А нехай буде, що буде, — побіжу́!“ І той сказав йому: „Біжи!“ І побіг Ахіма́ац дорогою рівнини, і ви́передив кушита. |
|
24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівни́к пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, — аж ось біжить самі́тний чоловік. |
|
25 І кликнув вартівни́к, і доніс цареві. А цар сказав: „Якщо він сам, — вістка в устах його!“ А чоловік усе йшов та зближа́вся. |
|
26 І побачив вартівни́к іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: „Ось біжить самі́тний чоловік“. А цар сказав: „І цей зо звісткою!“ |
|
27 І сказав вартівник: „Я бачу біг першого, як біг Ахіма́аца, Садокового сина“. А цар сказав: „То чоловік добрий, і прихо́дить з доброю звісткою“. |
|
28 І кликнув Ахіма́ац, і сказав до царя: „Мир!“ І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: „Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які підне́сли були руку свою проти мого пана царя!“ |
|
29 А цар сказав: „Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?“ І сказав Ахіма́ац: „Я бачив велике замі́шання, коли Йоав посилав царсько́го раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що́ то“. |
|
30 І сказав цар: „Відійди на́бік, стань отут“. І той відійшов на́бік та й став. |
|
31 Аж ось прихо́дить кушит. І сказав кушит: „Нехай при́йме звістку мій пан цар, бо сьогодні ви́зволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе“. |
|
32 І сказав цар до кушита: „Чи гаразд із моїм юнако́м Авесаломом?“ І сказав кушит: „Нехай станетья, як тому юнако́ві, ворогам мого пана царя та всім, що повста́ли на тебе на зло!“ |
Вторая книга царствГлава 18 |
|
1 |
|
2 Треть войска Давид отдал под начало Йоаву, другую треть — под начало Авишая, сына Церуи и брата Йоава, и еще треть — под начало Иттая из Гата. Царь объявил народу: «Я сам пойду вместе с вами!» |
|
3 «Лучше не ходи! — отвечал ему народ. — Если мы обратимся в бегство, никто и не заметит; если погибнет даже половина из нас — никому до этого не будет дела. Но ты стоишь десяти тысяч из нас! Сейчас ты больше поможешь нам, оставаясь в городе». |
|
4 Царь ответил им: «Я поступлю так, как вы сочтете правильным». Царь стоял у ворот, а народ проходил мимо него по сотням и тысячам. |
|
5 Царь отдал Йоаву, Авишаю и Иттаю такой приказ: «Ради меня поберегите мальчика моего, Авессалома!» И весь народ слышал приказ, данный царем военачальникам об Авессаломе. |
|
6 |
|
7 Там мятежные израильтяне были разбиты сторонниками Давида, великое было в тот день побоище — полегло двадцать тысяч человек. |
|
8 Битва оттуда распространилась по всей округе, а лес в тот день отнял больше людских жизней, нежели меч. |
|
9 |
|
10 Один из воинов увидел это и рассказал Йоаву: «Я видел: Авессалом повис на дубе!» |
|
11 «Раз ты видел его, — ответил тому Йоав, — что же не сразил его на месте? Я дал бы тебе за это десять шекелей серебра и пояс». |
|
12 Но тот человек сказал Йоаву: «Если бы и тысячу шекелей серебра мне отвесили, я не поднял бы руки на царского сына, ведь мы своими ушами слышали, как приказывал царь тебе, Авишаю и Иттаю: „Ради меня поберегите мальчика моего, Авессалома!“ |
|
13 Я бы тогда подставил под удар свою жизнь: не укрылось бы ничего от царя, а ты бы оказался ни при чем». |
|
14 «Нечего мне тут с тобой мешкать!» — ответил Йоав. Он взял три дротика и своей рукой вонзил их в сердце Авессалома, когда тот еще висел живым в кроне дуба. |
|
15 Его окружили десять юношей, оруженосцев Йоава, и добили они Авессалома. |
|
16 |
|
17 А тело Авессалома сняли и, бросив прямо в лесу в большую яму, накидали сверху большую груду камней. Весь Израиль разбежался тогда по своим шатрам. |
|
18 |
|
19 |
|
20 Но Йоав ответил ему: «Не быть тебе сегодня добрым вестником. В другой день принесешь ты добрую весть, но не сегодня, ведь царский сын мертв». |
|
21 Йоав приказал одному кушиту: «Иди и скажи царю, что видел». Кушит поклонился Йоаву и побежал. |
|
22 Но Ахимаац, сын Цадока, снова сказал Йоаву: «Как бы то ни было, позволь и мне побежать следом за кушитом!» Йоав ответил ему: «К чему тебе бежать, сын мой, не та это весть, что принесет тебе награду!» |
|
23 «Пусть так, но я побегу!» — сказал тот. «Тогда беги!» — ответил Йоав. Ахимаац побежал прямой дорогой и обогнал кушита. |
|
24 |
|
25 Дозорный крикнул и известил о том царя. Царь сказал: «Если он один, то несет добрую весть!» А человек всё приближался. |
|
26 Тогда дозорный увидел, что бежит еще один человек, и сказал привратнику: «Вот бежит еще человек, совсем один». Царь отозвался: «И это добрый вестник». |
|
27 Дозорный сказал: «Первого я узнаю по походке, это Ахимаац, сын Цадока». Царь сказал: «Он хороший человек и принесет добрую весть». |
|
28 |
|
29 А царь спросил: «Жив ли мальчик мой, Авессалом?» Ахимаац ответил: «Когда Йоав посылал царского слугу и меня, твоего слугу, я видел вокруг большой переполох, но не знаю, отчего это». |
|
30 Царь велел ему отойти и встать в стороне, он отошел и встал. |
|
31 |
|
32 Царь спросил у кушита: «Жив ли мальчик мой, Авессалом?» Кушит ответил: «С врагами владыки моего царя и со всеми, кто злоумышляют против тебя, да будет то же, что и с ним!» |
2-а СамуїловаРозділ 18 |
Вторая книга царствГлава 18 |
|
1 |
1 |
|
2 І послав Давид народ, — третину під рукою Йоа́ва, і третину під рукою Авіша́я, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Ітта́я. І сказав цар до народу: „Конче піду́ також і я з вами!“ |
2 Треть войска Давид отдал под начало Йоаву, другую треть — под начало Авишая, сына Церуи и брата Йоава, и еще треть — под начало Иттая из Гата. Царь объявил народу: «Я сам пойду вместе с вами!» |
|
3 Та народ сказав: „Ти не пі́деш! Бо якщо ми справді втече́мо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти — як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як бу́деш допомага́ти нам із міста“. |
3 «Лучше не ходи! — отвечал ему народ. — Если мы обратимся в бегство, никто и не заметит; если погибнет даже половина из нас — никому до этого не будет дела. Но ты стоишь десяти тысяч из нас! Сейчас ты больше поможешь нам, оставаясь в городе». |
|
4 І сказав до них цар: „Що́ буде добре в оча́х ваших, зроблю́“. І став цар при брамі, а ввесь наро́д повихо́див за сотнями та за тисячами. |
4 Царь ответил им: «Я поступлю так, как вы сочтете правильным». Царь стоял у ворот, а народ проходил мимо него по сотням и тысячам. |
|
5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: „Обере́жно будьте мені з моїм юнако́м Авесаломом!“ А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідника́м про Авесало́ма. |
5 Царь отдал Йоаву, Авишаю и Иттаю такой приказ: «Ради меня поберегите мальчика моего, Авессалома!» И весь народ слышал приказ, данный царем военачальникам об Авессаломе. |
|
6 І вийшов народ на поле навпере́йми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі. |
6 |
|
7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими раба́ми. І була там того дня велика пора́зка, — полягло двадцять тисяч! |
7 Там мятежные израильтяне были разбиты сторонниками Давида, великое было в тот день побоище — полегло двадцать тысяч человек. |
|
8 І поши́рився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч. |
8 Битва оттуда распространилась по всей округе, а лес в тот день отнял больше людских жизней, нежели меч. |
|
9 І спітка́вся Авесало́м із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гуща́вину великого дуба, а його воло́сся заплу́талося в ду́бі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг. |
9 |
|
10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: „Ось я бачив Авесалома, що ви́сить на дубі“. |
10 Один из воинов увидел это и рассказал Йоаву: «Я видел: Авессалом повис на дубе!» |
|
11 І сказав Йоав до чоловіка, що доно́сив йому: „Ось ти бачив, а чому́ ти не вра́зив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одно́го пояса“. |
11 «Раз ты видел его, — ответил тому Йоав, — что же не сразил его на месте? Я дал бы тебе за это десять шекелей серебра и пояс». |
|
12 І сказав той чоловік до Йоава: „А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, — не простягну́ своєї руки на царсько́го сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака́ Авесалома! |
12 Но тот человек сказал Йоаву: «Если бы и тысячу шекелей серебра мне отвесили, я не поднял бы руки на царского сына, ведь мы своими ушами слышали, как приказывал царь тебе, Авишаю и Иттаю: „Ради меня поберегите мальчика моего, Авессалома!“ |
|
13 Або коли б я допусти́вся в душі своїй неправди, — а всяка річ не зата́їться перед царем! — то й ти став би проти мене“. |
13 Я бы тогда подставил под удар свою жизнь: не укрылось бы ничего от царя, а ты бы оказался ни при чем». |
|
14 І сказав Йоав: „Не буду отак зволіка́ти з тобою!“ І він узяв три стрілі́ в ру́ку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий ви́сів на сере́дині дуба. |
14 «Нечего мне тут с тобой мешкать!» — ответил Йоав. Он взял три дротика и своей рукой вонзил их в сердце Авессалома, когда тот еще висел живым в кроне дуба. |
|
15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вда́рили Авесало́ма, та й убили його. |
15 Его окружили десять юношей, оруженосцев Йоава, и добили они Авессалома. |
|
16 І засурми́в Йоав у сурму́, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав наро́д. |
16 |
|
17 I взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і наки́дали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтіка́в кожен до намету свого. |
17 А тело Авессалома сняли и, бросив прямо в лесу в большую яму, накидали сверху большую груду камней. Весь Израиль разбежался тогда по своим шатрам. |
|
18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царські́й долині, бо він казав: „Нема в мене сина, щоб згадувати про йме́ння моє“. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я́. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня. |
18 |
|
19 |
19 |
|
20 І сказав йому Йоав: „Не ти вісник цього дня, а сповісти́ш іншого дня. А цього дня не сповісти́ш тому́, що це ж царськи́й син помер“. |
20 Но Йоав ответил ему: «Не быть тебе сегодня добрым вестником. В другой день принесешь ты добрую весть, но не сегодня, ведь царский сын мертв». |
|
21 І сказав Йоав до кушита: „Іди, донеси цареві, що́ ти бачив“. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг. |
21 Йоав приказал одному кушиту: «Иди и скажи царю, что видел». Кушит поклонился Йоаву и побежал. |
|
22 А Ахіма́ац, син Садока, знову сказав до Йоава: „А нехай бу́де, що буде! Побіжу́ й я за кушитом!“ Йоав же відказав: „Пощо ти побіжи́ш, мій сину, коли нема доброї вістки?“ |
22 Но Ахимаац, сын Цадока, снова сказал Йоаву: «Как бы то ни было, позволь и мне побежать следом за кушитом!» Йоав ответил ему: «К чему тебе бежать, сын мой, не та это весть, что принесет тебе награду!» |
|
23 „А нехай буде, що буде, — побіжу́!“ І той сказав йому: „Біжи!“ І побіг Ахіма́ац дорогою рівнини, і ви́передив кушита. |
23 «Пусть так, но я побегу!» — сказал тот. «Тогда беги!» — ответил Йоав. Ахимаац побежал прямой дорогой и обогнал кушита. |
|
24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівни́к пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, — аж ось біжить самі́тний чоловік. |
24 |
|
25 І кликнув вартівни́к, і доніс цареві. А цар сказав: „Якщо він сам, — вістка в устах його!“ А чоловік усе йшов та зближа́вся. |
25 Дозорный крикнул и известил о том царя. Царь сказал: «Если он один, то несет добрую весть!» А человек всё приближался. |
|
26 І побачив вартівни́к іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: „Ось біжить самі́тний чоловік“. А цар сказав: „І цей зо звісткою!“ |
26 Тогда дозорный увидел, что бежит еще один человек, и сказал привратнику: «Вот бежит еще человек, совсем один». Царь отозвался: «И это добрый вестник». |
|
27 І сказав вартівник: „Я бачу біг першого, як біг Ахіма́аца, Садокового сина“. А цар сказав: „То чоловік добрий, і прихо́дить з доброю звісткою“. |
27 Дозорный сказал: «Первого я узнаю по походке, это Ахимаац, сын Цадока». Царь сказал: «Он хороший человек и принесет добрую весть». |
|
28 І кликнув Ахіма́ац, і сказав до царя: „Мир!“ І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: „Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які підне́сли були руку свою проти мого пана царя!“ |
28 |
|
29 А цар сказав: „Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?“ І сказав Ахіма́ац: „Я бачив велике замі́шання, коли Йоав посилав царсько́го раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що́ то“. |
29 А царь спросил: «Жив ли мальчик мой, Авессалом?» Ахимаац ответил: «Когда Йоав посылал царского слугу и меня, твоего слугу, я видел вокруг большой переполох, но не знаю, отчего это». |
|
30 І сказав цар: „Відійди на́бік, стань отут“. І той відійшов на́бік та й став. |
30 Царь велел ему отойти и встать в стороне, он отошел и встал. |
|
31 Аж ось прихо́дить кушит. І сказав кушит: „Нехай при́йме звістку мій пан цар, бо сьогодні ви́зволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе“. |
31 |
|
32 І сказав цар до кушита: „Чи гаразд із моїм юнако́м Авесаломом?“ І сказав кушит: „Нехай станетья, як тому юнако́ві, ворогам мого пана царя та всім, що повста́ли на тебе на зло!“ |
32 Царь спросил у кушита: «Жив ли мальчик мой, Авессалом?» Кушит ответил: «С врагами владыки моего царя и со всеми, кто злоумышляют против тебя, да будет то же, что и с ним!» |